пятница, 11 января 2013 г.

Сонцехолод? - Що?...- Звідки?


Коли творчість робиться на подиху, доторком, коли час миттю злетів і ти вже маєш плід - це чудово!  Сонцехолод - те, чим забажалося поділитися спонтанно і чуттєво. Праця майже закінчена і вона смакує, як цукерка, що дочекалася кінця тижня.


Маріанна Шутко.Збірка поезій.    
Сонцехолод

А мені з тобою холодно.
Ти – у вікна мої – снігом,
Ти – у душу мені – ігом, 
Болем-криком, білим стогоном. 
А мені з тобою ...зимно.
Поруч бути вже нестримно. 
Я втечу. Дверима гримну 
Не тихенько. Не інтимно
Із життя назавжди зникну. 
Ти відчуєш ...сонцехолод.
Я зумію. Може й звикну... 
Зачароване це коло 
Розірву. І скину пута
Ті, якими ти обплутав
Світ в мені і все навколо.                                  
На стрілі твоїй отрута 
Перегіркне. Переплутав, 
Наче карти, наші долі,
На небесному престолі, 
Певно, Бог. Мабуть, неволя 
Для обох. Безвихідь. Страта... 
Як мені про це мовчати? 


***

Я тобі співала колискову,
Я прийшла до тебе босоніж.
Хто твій Бог: Аллах, Господь, Єгова?

На яких дорогах ти стоїш?
Ради тебе я була готова
Перетнути будь-який рубіж.
Не лякалась навіть хвиль Дніпрових, 

- Ти ж таким був гострим, наче ніж.
І прийшло прозріння випадково
В порожнечу сірих бездоріж. 

Сірником згорів ти. 
Був ти словом, 
Тим, якому не судився вірш. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий