понедельник, 21 марта 2016 г.

Апологія фантастики



Апологія фантастики

Графіка Іллі Бека з сайту proza.ru
Графіка Іллі Бека з сайту proza.ru
«Міфологічний» вступ
Можна виділити щонайменше два міфи про фантастику, які побутують в українському суспільстві. Перший —  цей жанр майже не розвивається. Другий, фантастика нині не популярна, не має прихильників і безперспективна. Обізнаний читач думає зовсім протилежне. Він знає, на якому сайті, в якій електронній бібліотеці можна почитати твори сучасних фантастів і класику цього жанру. Ми опинились в абсурдній ситуації, коли є попит, є пропозиція, але їх уперто намагаються не помічати, зіштовхуючи українського читача в кращому разі в обійми російської та перекладної фантастики. Є ще міф про те, буцімто фантастика — взагалі не література і перебуває  на сходинці  нижче навіть від «рожевих» жіночих романів та детективів.
У світовій літературі наукова фантастика нині переживає кризу, але це ненадовго. Як влучно зауважив Террі Пратчетт, у більшості сучасних фантастів на горищі засхований Толкієн. Із ним вони почуваються не так самотньо. Але це їх, звичайно, не виправдовує.
Я понишпорила по сайтах, почитала те, що пишуть на форумах, прислухалася до своїх читацьких бажань, і зрозуміла, що мені треба також приєднатися до тих, хто волає в пустелі, тобто на форумах. І почну я з похвали фантастиці.

Похвала фантастиці
Ти можеш подорожувати в майбутнє чи в минуле, літати на інші планети, вигадувати нові машини, навіть створювати цілі світи і керувати ними – жоден інший жанр літератури не піднімає нас так над буденністю, як фантастика. Бо фантастика – це реалізація одного з найпотужніших інстинктів – пізнання. У дитинстві я накидалася на кожну фантастичну книжку, яка тільки  траплялася мені до рук, і трохи вгамувала свій голод аж в університеті. І ось тепер зрозуміла знову, як мені всі ці роки не вистачало того несамовитого читання, що навертає людину до зоряного неба, до безконечності світів і просто дарує втіху. Фантастика може бути поганою лише тоді, коли вона не… фантастика.
Нещодавно я познайомилась з одним чоловіком, який має солідний бізнес, і він зізнався, що вже 30 років скуповує фантастику, де тільки може, а тепер придбав собі пристрій для читання і може зберігати купу всього з Інтернету. Бо фантастики в Інтернеті зараз надзвичайно багато, як і дуже багато людей, які її пишуть,  часто не мають змоги опублікувати в паперовому варіанті свої твори.
Мій приятель із Москви, художник і письменник Ілля Бек, із яким ми написали разом роман-онлайн у стилі Хічкока, так само занурений по самі вуха у фантастику й підбирає все, що можна знайти на розкладках та розпродажах: зачитані книжки на газетному папері 1990-х років. Він нагадує мені Кілгора Траута з «Бойні номер 5» Воннегута своєю відданістю фантастиці. Ось що він написав: «В Інтернеті книги зберігаються безмежно довго. Мандрують із сервера на сервер, як у давнину, коли книги перевозили на спині верблюда з одного міста до іншого.
Мине час — і з’являться комп’ютерні археологи, порпаючись у віртуальній пилюці, вони відшукають і відновлять старовинні файли, котрим тисячі років» http://text-context.org.ua/articles/151.html
Фантастика єднає всіх людей на планеті, нагадуючи їм, що коли вони раптом зустрінуться в космосі, то їх зблизить те, що вони земляни. Такий собі планетарний патріотизм. Те саме стосується людей, які люблять читати фантастику, відчувають її смак, і поважають тих, хто має уяву. Від уяви до відкриттів – один крок. Великі винахідники й мандрівники  в дитинстві любили читати фантастику й вона вплинула на їхній вибір у житті.
Віра важливіша за знання, скільки б нам не казали, що вічний двигун і машина часу неможливі, багато хто вірить, що вони МОЖЛИВІ. І я також вірю. Тому почуваю себе щасливішою, ніж люди, які вірять політикам чи економістам. Той, хто пише фантастику, ще щасливіший, бо все це він може створити сам: нові винаходи, нові світи, переписати історію. Звичайна література не зазирає в майбутнє, не прогнозує.
Для того, щоб з’явився цей жанр, людству потрібно було пройти довгий шлях. У часи Середньовіччя  єдиним жанром фантастики були видіння, а про  наукову фантастику можна говорити лише починаючи з часів Просвітництва. Коли виникли для неї передумови: наука й філософія вийшли з-під контролю релігії. Світ перестав бути пласким і обмеженим. Імануїл Кант дає визначення людини: «Людина – це істота, яка змінює світ здебільшого силою власної уяви». Але уява працює лише тоді, коли людина здатна мислити незалежно, а це не так просто: або людині забороняють мислити незалежно, або її просто цьому не вчать.Та й, зрештою, не вчили ніколи.
Люди, які читають чи пишуть   фантастику, мають неординарний погляд на світ. Немає книжкового братства, яке б об’єднувало читачів більше, ніж фантастика, очевидно, тому, що цей жанр завжди викликав підозру і в тоталітарних суспільствах, і в занадто прагматичних. Люди, які пишуть фантастику, уважно стежать за змінами, що відбуваються у Всесвіті, й менше, ніж інші письменники, інфіковані егоїзмом як спокусою розповідати лише про себе.


Джерело: <a href="http://litakcent.com/2011/02/22/apolohija-fantastyky/">ЛітАкцент</a>

1 комментарий:

  1. Спасибі на доброму слові! Фантастика завжди йде попереду реальної історії і показує те, що інші ще не бачать!

    ОтветитьУдалить