среда, 22 мая 2013 г.

На зустріч із читачами, як на роботу? - гарний приклад


прочитала - сподобалось, взагалі слідкувати за творчістю Андрія Любки цікаво...


http://tvi.ua/new/2012/10/22/ukrainstvo_ne_mae_buti_takim_yak_prosvita

Микола Княжицький: І де тут українська література, якщо порівнювати сучасну українську літературу з польською і з російською? Між іншим, ці світи є абсолютно різними, очевидно, що один світ авторитаризму, інший світ - демократії, але і перший, і другий є світами сильної культури.
Андрій Любка: Тут ідеться про інституційну підтримку культури, от що найважливіше. Чому полякам вдається і в культурі теж? Тому що вони запровадили конкурсну систему фінансування культури. Умовно кажучи, бібліотека в якомусь маленькому містечку або в селі, якщо подає добрий проект до свого міністерства, отримує, крім запланованих коштів, наприклад, зарплатні і утримання цього всього, ще й ті гроші на цей проект, на його реалізацію. І відповідно там створюється культурне життя. А культурне життя – це інфраструктура, тобто у нас письменник мусить увесь час ходити на роботу, умовно кажучи, це означає, що 5 днів на тиждень, особливо якщо ти живеш у Києві – проїхався годину на роботу, попрацював до вечора, тоді годину назад – і ти вже не будеш нічого писати, ти вже максимум щось почитаєш і ляжеш спати. А потім якісь діти, сім'я, вихідні – і коли тобі писати? Вони все-таки перевели це на професійну основу, і, відповідно, коли ти їдеш у якесь село, наприклад, у село Дубно, ти їдеш на зустріч із читачами, ти отримуєш від них якесь забезпечення. Твій гонорар дозволяє тобі, наприклад, тиждень не думати про якусь роботу. Умовно кажучи, люди, які вже відбулися, сталися, можуть займатися лише цим. А наша основна біда – це те, що ми не дозволяємо... Художники якось із цього видерлися: на "халтурах", на якихось портретах і так далі, - вони змогли піти від цього, і вони займаються лише творчістю. А письменник має писати насправді, мають бути книжки. Коли багато книжок, уже можна говорити про якийсь більш розвинений процес, а зараз у нас усе відбувається на рівні імен. У нас ідуть окремі імена, вони ідуть уперед і щось тягнуть за собою, не тягнуть, але це не процес, це не загальна тенденція.

Комментариев нет:

Отправить комментарий