пятница, 5 июля 2013 г.

Чим займається Розчарування?..

Працюючи, зустрічаєш дивні речі, проти яких немає слів - просто читаєш і мислиш... Того ж бажаю і читачеві... Незабаром "Мантриця" опублікує шедевральні твори кращіх із кращих...

Володимир Клюшин. Границя. Відривок


– Як твоє ім’я?! Кажи негайно! – ще суворіше зажадала чарівниця. 

Тіло варлока здригнулося як від незначного розряду струму, він відкрив очі і заговорив неприродно низьким голосом. 

– Моє ім’я – Розчарування, – неквапно промовив він. 


– Чим займаєшся? 

– Руйную дружбу. Розчаровую людину в тому, що їй видається непорушним. 

– І багато вас? 

– Тьма. 

– Чому сутінки поряд з границею? 

Варлок вичавив щось на кшталт посмішки. Йому це погано вдалося. Ігра вище підняла праву руку. 

– Відповідай, варлоче! – підхльоснула голосом вона. 
Від цих слів варлока знову зсудомило. 

– Вентрал, пані. 
Ігра опустила руку, і варлок звалився на землю. Він знову заскавулів своїм бридким голоском і поспішив щонайшвидше забитися в щілину. Юра і чарівниця повернулися на границю. Ігра була схвильована і сумна. Вона йшла долиною країни дитинства, потім присіла на лавочку біля озера. Юра примостився поруч і сховав свій кинджал. Певний час вони мовчки сиділи і дивилися на великого гарного лебедя. Білосніжний птах величаво плинув по дзеркальній гладіні озера. 

– Що це було? – спитав Юра. 

– Я розмовляла з внутрішньою сутністю варлока. 

– Розчарування? 

– Так. Це тільки одна. Та є й інші. Образа, наприклад, або заздрість. Всі ці пристрасті  готові зруйнувати все найпрекрасніше, що є в людині. В кожного варлока тільки одна сутність. Ось причепиться такий, і друзі сваряться через дрібниці. Потім починають ненавидіти один одного. Розчаровуються в дружбі. Не спроможні комусь вірити. І втрачають золоте світло... Іншим прищеплюють думку, що їх образили, хоча їх ніхто не кривдив... Когось  преконують, що їх ніхто не любить і що нікому вони не потрібні... 

Комментариев нет:

Отправить комментарий