У Васи выходит новая книга - сборник почти взрослой поэзии, а я вспоминаю добрые наивные Васины сказки и удивительно заворожительные рисунки Катюши. С каким восторгом мы с Васей всматривались во все маленькие и большие детали огромного дуба. Было здорово...
My dreams
І
Побачив людину. В неї замість голови була… поштова скринька. Я постукав – пусто.
– Напиши мені листа, - каже.
– Навіщо? – питаю.
– Напиши листа, - наполягає.
Написав листа: «Привіт! Мене звати Вася. А тебе? Мені здається, що ти дуже мудра людина». Вкидаю листа у скриньку. Почув биття його серця. Постукав – музика заграла.
– Дякую, – каже.
– Нема за що, – відповідаю.
У всьому є сенс. Навіть в одному листі.
ІІ
Мій новий друг повів мене невідомо куди. Там я побачив стіну з крижинками, з яких крапала вода. Тоді він сказав:
– Взимку тут з’являються крижинки на стіні, навесні вони тануть і з них крапає вода. Влітку крапає більше, а восени крижинки зовсім пересихають.
Він підійшов до малесенької крижинки, поряд з якою відчувалося пізнє літо. Невідомо чому, зі скриньки потекли сльози. Мене серце потягнуло до великої крижини, яку оточила рання весна. З кожною краплею ми ставали дорослішими, а споглядання прискорювало цей процес.
Ми пішли…
ІІІ
– Ну що, друже, бувай! – кажу.
– Поглянь на зорі… – ігнорує.
– Та перестань!
– Зорі… Які вони прості та непрості…
– Ну то й що? Їх же мільярди…
– У всьому є сенс… Бачиш, маленьку яскраву зірку? Вона моя… В ній моя душа. Вона – як і всі інші, але вона одна. Моя…
– Зачекай…
– Ці зорі утворюють серце. Вони належать представникам мого роду. Лише моя не згасла…
– Ця велика – моя. Я це відчуваю. І вона самотня…
'' Мене серце потягнуло до великої крижини, яку оточила рання весна. З кожною краплею ми ставали дорослішими, а споглядання прискорювало цей процес.''- Неймовірно! Це слова не древнього мудреця, а 14 річного закарпатця. Яка глибина і мудрість. Вітаю, Васильку, із черговою(!) книгою. Щастя тобі, радості, доброго здоров*я та невичерпноно натхнення!
ОтветитьУдалить